Коленченко Надія Василівна

Учитель початкових класів

 

 

Мета: розширювати  знання учнів про творчість В.О Сухомлинського; вчити  бачити  й відчувати  красу природи; формувати  в  учнів допитливість, спостережливість; виховувати  любов і бережливе ставлення  до природи, відчуваючи себе її частиною.

                                                             

Учитель. Діти, сьогодні ми вирушаємо в цікаву та пізнавальну подорож до матінки­-природи.

Подивіться, скільки  у нас гостей. Пивітаймося з ними й запросімо подорожувати з нами.

Ранок

Сонце в небі піднімається,

Наш клас із гостями вітається .

Учні. Ми вам раді , добрі люди,

І вітаєм щиро вас,

Вас у подорож цікаву

Запрошує 4 клас.

Учитель. Давайте привітаємося  з природою.

Учні. Доброго ранку, чарівний куточок .

Учитель. Доторкнімось один до одного, усміхнімось один одному і подаруймо чудовий настрій.

Учениця. Я всміхаюсь сонечку.

Учні разом. Здрастуй, дороге!

Учениця. Я всміхаюсь квіточці.

Учні разом. Хай вона росте!

Учениця. Я всміхаюсь  дощику.

Учні разом. Листя, мов з відра!

Учениця. Друзям усміхаюсь!

Учні разом.  Зичу всім добра!

Учитель. Діти, ми з вами прийшли в це чарівне місце. Цей невеличкий куточок природи сповнений великих і маленьких таємниць. Ми сьогодні спробуємо пізнати хоч маленьку їх частинку. У цьому нам допоможе зелена травичка, білокорі березки, величаві клени, гостинні            яблуні…     І звичайно ж, казки В.О. Сухомлинського. Сьогодні виповнилося рівно  97 років з дня народження  цього великого вчителя й талановитого письменника.  Василь Олександрович Сухомлинський присвятив усе своє життя дітям. Він виховував людську гідність, віру в добро, безмежну любов до рідної землі. Для молодших школярів він написав 1500 казок.

Діти, придивіться, будь ласка,

Є всюди казка.

Вона блукає лісом, лугом…

Прислухайтесь, будь ласка,

І тут є казка .

Пропоную кожному з вас підійти до улюбленої рослини й спробувати почути її голос , побачити, як вона живе. Потім мені розкажете, що помітили незвичайного.

(Діти спілкуються з природою).    Про що ж дізналися ви? (учні по черзі розповідають)

1. Я побачила травичку, яку вже вкрило листя. Травичка мені прошепотіла, що листячко         зігріває її від холоду.

2. Дерева між собою розмовляли. Вони поглядають на нас, ніби хочуть запитати ,чи з добром ми прийшли?

3. Маленький дубочок мені сумно розповів про те, що стане холодно, але його батько, який росте біля нашої школи, захистить його.

4. А я бачила у траві маленького жучка. Але він мені нічого не встиг сказати. Він дуже поспішав, його чекали друзі.

5.Я побачила квітку, яка похилила голівку. Їй зовсім не хочеться прощатися з літом.

6.А я почув, як вітер розмовляє з листям. Розповідає їм казки.

7.Я почув радісний пташиний спів, але мені здається, що цей спів прощальний, бо вони скоро полетять у теплі краї.

8.Мурахи під пеньком говорити не мали часу. Вони весь час працювали.

9.Мені сказала береза, що не хоче прощатися зі своїм листям.

10.Сонечко мені всміхається і дарує чарівну посмішку.

11.А калина дякує, що ми її посадили біля школи.

12.Люба яблунька подарувала яблучка смачні з загадками.

Учитель. Діти, те,  що ви почули й побачили, –це ознаки осені. Вона хазяйнує  і в цьому чарівному куточку, і в лісі, і в полі – скрізь. І де ступне, де рукою майне, там сиплеться золоте листя, від вітру гойдаються віти дерев.

1 учень. Дивіться всі навколо, діти,

Природа ніби ожива.

Про що ж мовчать дерева, квіти.

Про що шепоче нам трава?

2 учень.  Налетів гуляка вітер

Розгойдав деревам віти

І, пустуючи, поніс

Їхнє листя через ліс.

3 учень. Розбишако, не пустуй

І краси нам не руйнуй.

Ми прийшли сюди гуляти

Й цю красу намалювати.

4 учень. Вітре, осінь я люблю

Хоч не маєш ти жалю

Та красу оцю осінню

Залиши хоч на хвилину.

5 учень. Хай берізка золота

Свої коси розпліта.

Хай  промінчик золотий

Не кінчає танець свій.

Учитель. А до нас знову проситься казка. На узліссі під дубом сидить дід Осінник і тихо-тихо завиває. З якого твору цей казковий герой?( З казки В. О. Сухомлинського «Дід Осінник»). Давайте покажемо нашим гостям цю казку

Інсценізація твору В. О. Сухомлинського «Дід Осінник»

1 учень. У темному лісі живе дід Осінник. Сидить на сухому листі і сторожко прислухається до пташиного співу. Як тільки почує сумну журавлину пісню…

Учні разом.  Курли-курли- курли

1 учень. Підводиться й каже: «Прийшла моя година. Відлітають до теплого краю журавлі.

2  учень. Виходить з лісу дід Осінник – сивий, у дощовику. Де пройде, там листя жовтіє, й опадає на землю. Виходить на узлісся, сідає на землю, прихиляється до дуба й тихо – тихо щось мугиче.

Дід Осінник. М – у- у –у.

3 учень. Це не пісня, а осінній вітер… Коли дід співає, його борода росте, розвивається за вітром. Ось вона вже простяглася луками. Посіріли луки.

1 учень. «Осінній туман», – кажуть люди. І не здогадуються, що це борода діда Осінника.

Учитель. Діти, давайте подмемо на дерева так сильно, як у казці «Дід Осінник». А тепер дмухнемо легенько на листочки. Коли ми дули на дерева, який вітер імітували?

Учні. Сильний, дужий, могутній.

Учитель. А коли дмухали на листочки, який вітер можна уявити?

Учні. Лагідний, пестливий, добрий, ласкавий,ніжний, теплий.

Учитель. У якому творі В. О. Сухомлинського ми читали про такий вітер?

Учні. «Ласкавий і холодний вітер».

1 учень. Стоять дерева голі,

Бо листя з них летить,

Падає додолу,

Тихо шелестить.

2 учень. Листя з дерева летить

І падає долі,

Під ногами шелестить.

Вже й дерева голі.

3 учень. Опустилось нижче сонце,

Рідше загляда в віконце,

Птахи в вирій відлітають,

Діти за книжки сідають.

4 учень. Жовкне листя у ліску.

На березі, на дубку.

Лиш ялинка біля клена

Залишається зелена.

5 учень. Вже холод настане,

Достигли каштани,

Їх, друзі, зберіть

Й навесні посадіть.

6 учень. У осінню пору

Діти йдуть до школи

Урожай збирають люди,

Зиму виглядають всюди.

Учитель. А який урожай ми збирали на шкільному городі?

Учні. Буряки, капусту, картоплю, квасолю, моркву.

Учитель. От саме бажання поласувати морквою ледь не згубило головного героя казки Сухомлинського «Заєць і морква». Давайте її пригадаємо.

Інсценізація казки В. О. Сухомлинського «Заєць і морква»

Ведучий. Жив собі та був заєць. І захотілося йому, щоб його всі боялися. Пішов до

Коваля та й просить

Заєць. Ковалю, ковалю, постав мені вовчі зуби.

Коваль. Ну що ж, поставити можна. Йди-но сюди!.

Ведучий. Поставив Коваль Зайцеві зуби. Іде Заєць,а назустріч йому Кіт. Заклацав Заєць зубами та й каже

Заєць. Я тебе з’їм!  

Кіт. Ой, не їж мене, звіре страшний, відпусти, на мене кошенята маленькі чекають.

Заєць. Ну добре, іди до своїх кошенят.

Ведучий. Став Заєць пихатий дуже. Всі його бояться. Іде. А назустріч йому Півень .

Заєць. Я тебе з’їм!

Півень. Ку-ку-ріку. Не їж мене, страшний звіре, на мене кури з курчатами чекають.

Заєць. Та йди собі. А завтра не попадайся. З’їм!

Ведучий. Ще більше запишався Заєць. Вийшов в поле, а назустріч йому Цап.

Заєць. Я тебе з’їм!

Ведучий. Заєць думав, що Цап його теж злякається. Але він побачив Зайця з вовчими зубами.

Цап. Добре, ти мене з’їси. Але відпусти, будь ласка, на город. Я доїм свою моркву.

Заєць. Де морква? Веди мене туди!

Цап. Ходімо, поведу.

Ведучий. Цап повів Зайця на город, де росла морква. А Заєць як припав до моркви тай забув про вовчі зуби. Аж тут виходить хазяїн з рушницею.

Хазяїн. А хто ж це тут мою моркву їсть? Ось я зараз тебе встрелю!

Ведучий. Заєць злякався і побіг до лісу.

1 учень. Золота настала осінь,

Фарбувала вербам коси.

А для нашої калини

Червону дала хустину.

Учитель. Діти, ми з вами нещодавно посадили калину біля школи. Вам уже відомо, що калина – це символ України. Про калину складено  багато віршів, казок, пісень. А ще наші дівчатка  люблять танцювати під супровід української народної пісеньки «Ой єсть в лісі    калина». Попросимо дівчаток затанцювати.

Учитель. Такий гарний танок вийшов, і взагалі у нас так весело й цікаво, що четверта донька Сонця,  Осінь,  завітала просто сюди, до нас у гості. Та не з порожніми руками, а з подарунками.

Осінь. Добрий день вам, діти! Я дійсно принесла подарунки від яблуньки, яку ви  оберігали, підгодовуючи пташок узимку. Але яблучко отримає той, хто відгадає загадку. А перша загадка нагадає вам один із творів В. О. Сухомлинського.

Загадки.

1.Через що мала Яринка

Встати вранці не могла?

І кого вона провчила,

Щоб ледача не була?

Що кладемо ми під вушка?

Ну, звичайно, це…(подушка)

А як називається казка?

(«Ледача подушечка»)

2.Холодно зимою зайцю

Нема їжі, все в сніжку.

Яке ж дерево побачив,

З ягідками він в ліску?

Кого зайчик став просити

Щоб дерево потрусити?

І кому це за обід

Він подякував як слід?