КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ:
|
|
Духовне життя дитини повноцінне лише тоді,
коли вона живе у світі гри, музики,
фантазії, творчості.
Без цього вона засушена квітка
В. О. Сухомлинський
У центрі сучасних технологій навчання та виховання дитини дошкільного віку знаходиться особистісно-зорієнтована модель, основною метою якої є індивідуальний розвиток кожного вихованця освітнього закладу. З огляду на це, особливого звучання набуває спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – вченого, філософа, талановитого педагога, який щиро опікувався долею дітей. Наш видатний сучасник великого значення надавав усебічному розвитку гармонійної особистості, вважаючи, що краса людських стосунків, природи, музики, слова, праці має увійти в розум і серце кожного малюка й, безперечно, супроводжуватися любов’ю до дитини. Адже, за висловом Василя Олександровича, педагог без любові до дитини – «це все одно, що співець без голосу, живописець без відчуття кольору». «Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце», – у цих, уже крилатих, словах Сухомлинського відображено його життєве кредо.
Дієвими засобами педагогічного впливу, вважав В. О. Сухомлинський, є природа, мова, творчість, праця. «Дитина по своїй природі – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай перед ним відкривається чудесний світ у живих фарбах, яскравих і трепетних звуках, у казці і грі, у власній творчості, у красі, що надихає його серце, у прагненні робити добро людям», – писав він. У «Школі радості» під блакитним небом, ми знаходимо азбуку формування етичної культури та виховання моральної краси, бо саме доброзичлива, співчутлива до чужого горя дитина, яка любить матір, бабусю, поважає старших, робить добрі справи, здатна стати справжнім громадянином своєї країни.
На дітей дошкільного віку великий вплив мають літературні твори Василя Олександровича Сухомлинського (казки, легенди, оповідання). Це – багатющий матеріал, що подає загальнолюдські цінності й високу мораль не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів, що надто часто викликають у дітей природне прагнення чинити навпаки, а в такій словесно-емоційній формі, яка невимушено підводить до самостійного висновку: чому саме потрібно поводитись гарно, чому лише позитивні вчинки сприяють справжній радості та задоволенню. Літературна спадщина Сухомлинського полонить дитячі серця своєю щирою, людяною, але майстерно прихованою педагогікою, найголовніші інструменти якої – повага та любов. Саме тому працюю над впровадженням в процес виховання дошкільнят ідей видатного педагога.
Реалізовуючи обрану проблему «Виховання дітей дошкільного віку засобами творів В. О. Сухомлинського», навчаю своїх вихованців мислити й відчувати, пізнавати і творити. Створені В. О.Сухомлинським монографії, брошури, статті, художні творів є творчими витоками цінних знань на шляху до тонкого й майстерного проникнення в загадковий світ дитинства, небайдужого ставлення до розв’язання завдань, що стоять перед усіма ланками системи освіти. Під час занять, екскурсій і прогулянок, годин дозвілля і праці, свят і розваг художнє слово видатного педагога допомагає дітям пізнавати світ розумом і серцем, вчить жити в суспільстві, долати труднощі, усвідомлювати складні закони життя.
Вагоме місце в моїй роботі з дітьми займає казка. Адже саме казка якнайкраще активізує дитячу уяву і творчість, служить зразком зв‘язної розповіді й літературної мови, джерелом образів та сюжетів. «Казка та гра – це яскраве виявлення найсильніших інтелектуальних та емоційних якостей людини», – вважав В.О. Сухомлинський. «Я поведу вас, діти, у гарну країну…», – так часто говорив Василь Олександрович своїм вихованцям, готуючи їх до мандрівок у світ фантазії і творчості. Він не тільки розкрив високу мудрість казки, а й показав, що вона друг і вчитель дітвори, котрий допомагає їм пізнати навколишній світ, робить їх добрішими. За переконанням Сухомлинського, саме казка є духовним багатством народної культури. Він наголошував на необхідності розповідати й читати дітям казки ― бо в них не тільки мудра думка, а й найтонше емоційне забарвлення слова.
Великий педагог склав близько 2000 мудрих, цікавих казок та оповідань. Твори Василя Олександровича – це ключі до глибокої мудрості, знань, умінь, до всього прекрасного, що оточує нас. Вони близькі дітям дошкільного віку, зрозумілі, легко сприймаються, допомагають пізнати навколишній світ. Казкові герої В. Сухомлинського: тварини, птахи, комахи, рослини – наділені людськими рисами характеру, тому вихованцям легко зрозуміти літературних персонажів, їх вчинки.
Розповідь – один із найулюбленіших видів художньо-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку. Використовую різні його види – за картиною, з іграшкою, за словесним зразком тощо. Розповідаючи або читаючи дітям казки та оповідання Сухомлинського, прагну навчити малят слухати й розуміти усне мовлення, фіксувати початок та кінець оповіді, усвідомлювати елементи фактичного змісту (хто, де, коли, як), логічні зв'язки між ними, уявляти те, про що йдеться у творі, який прослуховується, співпереживати з дійовими особами. У дітей формуються елементарні аналітико-синтетичні вміння в роботі над текстом, реченням, словом, звуками мовлення.
Мої вихованці дуже люблять слухати твори В. О. Сухомлинського, переказувати їх зміст, сперечатися про вчинки героїв. А вміло поставлені запитання спонукають дітей міркувати, аналізувати складні ситуації, робити висновки й узагальнення. Діти розповідають, на кого з героїв казок вони хотіли б бути схожими, хто вчинив погано і як треба було повестися в тій чи іншій ситуації. Щоб малята краще і швидше сприймали та запам’ятовували зміст прослуханого, деякі прозові твори Василя Олександровича подаю у віршованій формі. (Додаток 1)
Подобається дітям відгадувати, за змістом якої казки складено віршик, за уривком відтворювати зміст усього твору, знаходити відповідну ілюстрацію тощо. Наприклад, прочитавши віршик за мотивами казки «Камінь», даю завдання розповісти, чому так сталося:
Опустіла навколо земля,
Вже не чути пісні солов'я,
І засохла над криницею вербиця,
Джерельце в криниці перестало битись,
І вона тепер вже без води.
Хто ж такої наробив біди?
За мотивами творів видатного педагога мої вихованці залюбки створюють малюнки, придумують продовження казки чи оповідання. Результати такої творчості дітей бувають різними, залежно від рівня їхнього сприймання й аналізу казки, розвитку творчої уяви. (Додаток 2) . Нерідко пропоную дітям змінити кінцівку казки, яка їх не влаштовує. Наприклад, ознайомивши дітей зі змістом казки «Як Хлопчик хотів приголубити сніжинку», пропоную уявити, що могло статися зі сніжинкою, якби вона потрапила не на теплу долоньку, а на холодний камінь. Дітям хочеться, щоб сніжинка булка щасливою й веселою: «Сніжинка сумувала, бо була самотньою. Але так тривало недовго. Дмухнув грайливий вітерець, і до неї злетілися подружки-сніжинки. Вони всі разом кружляли в танці, аж поки не потомилися. Тоді лягли на земельку спати, тісно притулившись одна до одної».
Щоб дитина стала розумною, кмітливою, треба ще в ранньому дитинстві дати їй щастя художнього бачення світу. З цією метою в нашому навчальному закладі зроблена Кімната казок, своєрідна лабораторія творчості. Є в ній хатинка страшної Баби-Яги на курячих ніжках, оточена високими деревами та пеньками, до якої веде стежинка творчості, у шкіряній рукавичці заховалася мишка. У кожному куточку кімнати живе той чи інший казковий герой (Додаток – фото). До Кімнати казок приводжу дітей нечасто – раз на два тижні: естетична потреба ніколи не повинна задовольнятися до перенасичення, інакше це призведе до нудьги, розчарування. Малята з нетерпінням чекають нової зустрічі з казкою. У Кімнаті казок вони можуть погратися, знайти свого улюбленого казкового героя чи ляльку. І вже гра перетворюється на творчість. Діти стають казковими героями, а ляльки допомагають емоційніше передати їх почуття та думки. «Казка – це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Вона починаються вже в процесі розповіді, вищий її етап – інсценізація» (В. Сухомлинський). Малятам дуже подобається інсценізувати казки та оповідання Сухомлинського, наслідувати героїв, на деякий час перевтілюватися в них. Для інсценізації та драматизації використовую оповідання й казки В. Сухомлинського: «Нехай я буду ваша, бабусю», «Чому черствий хліб», «Ледача подушка», «Чому синичка повеселішала», «Добре слово», «Любов і жорстокість», «Маківка і Джміль», «Де ночує водяна лілія» та інші. (Додаток 3)
Такі форми роботи дають можливість розвинути мовлення, творчу уяву дошкільнят, активізувати творчість та креативність, навчити людяності та любові до ближнього. Таким чином вдається глибше розкрити дітям такі поняття, як добро, чесність, сором, совість, відповідальність, обов’язок, справедливість, любов та інші.
«Дитина, – писав В. О. Сухомлинський, – повинна близько брати до серця те, що пізнає. Суттю доброти є непримиримість до зла, глибока особиста заклопотаність долею інших людей». Людяність, на глибоке переконання видатного педагога, немислима без доброти. Знайомлячи дітей з творами В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти», «Сьома дочка», «Ледача подушка», «Щоб метелик не поколовся», «Хай я буду ваша бабусю», «Як хлопці з’їли мед», «Лялька під дощем» та ін., ставлю завдання розкрити дітям складні духовні теми: дружба і товаришування, працелюбність і лінь, співчуття і повага до старших, добро і любов. Наприклад, за змістом оповідання «Покинуте кошеня» разом з вихованцями шукали відповіді на запитання: Як маленьке кошенятко опинилося на вулиці? Чому воно нявчало? Хто і як допоміг кошеняті? Як ми можемо сказати про Наталочку: яка вона? А як інші люди вчинили? Чому? Чи доводилося вам бачити покинутих, нещасних тваринок? А якби довелося, як би ви чинили? Як ви гадаєте, що було далі?
Діти мають усвідомлювати, що в житті, окрім радощів, бувають горе, хвороби, самотність. Сухомлинський наголошував на тому, що не варто відгороджувати дітей від людських проблем і страждань. Він залишив нам у спадок безцінні етичні мініатюри, які й сьогодні слугують засобом пробудження у малюків почуття милосердя до хворих, немічних, бідних, а саме: «У кого радість, а в кого горе», «Півень і сонце», «На пошуки», «Панас», «А серце тобі нічого не наказало?» тощо. Такі твори спонукають дітей замислитися над моральною відповідальністю перед близькими та сторонніми людьми, над своїми вчинками з погляду загальнолюдських норм моралі.
Розглядаючи тему «Моя сім’я», разом з дітьми згадуємо всіх членів родини, говоримо про взаємини між ними. На прикладі оповідань Василя Сухомлинського «Сьома дочка», «Чому дідусь такий добрий сьогодні», «Добре слово» навчаю дітей піклуватися про своїх рідних, вболівати за них, шанувати старість, виявляти любов не тільки на словах, а й у добрих справах.
Важливе місце в роботі з дошкільнятами мають індивідуальні бесіди про морально-етичні норми на основі їх власного досвіду та творів В. О. Сухомлинського, різноманітні дидактичні вправи При цьому використовую казки та оповідання «Як зайчик грівся проти місяця», «Пелюстки й квітка», «Навіщо дякувати», «Хлопчик і Сніжинка» та інші.
Оповідання «Лялька під дощем» стає в пригоді, коли ми з дітьми говоримо про бережливе ставлення до іграшок. Також цей твір допомагає виховувати в них співчуття до ближнього, слабшого, бажання допомагати комусь у біді. Діти співчувають дівчинці, яка змушена була заради ляльки мокнути під дощем, і захоплюються її хоробрістю.
Переосмислюючи моральні правила видатного педагога, ми разом з вихованцями склали такі «Правила доброти»: пам’ятайте, що недобрий вчинок або лихе слово – зло; бережіть своє здоров’я та своїх близьких; будьте чуйними; допомагайте одне одному. Ці правила ми постійно згадуємо під час занять-мандрівок у природу, занять у Кімнаті казок, хвилинок споглядання довкілля, хвилинок доброти, коли обговорюємо різні життєві ситуації. Прийшов хтось із дітей зранку не в гуморі, забув привітатися – згадуємо оповідання «Скажи людині: Здрастуйте!». Посварилися дівчатка під час гри, не поділили ляльку – читаємо твір: «Нова лялька», «Куплена дружба». Під час «Хвилинок доброти» навчаю дітей поводитися так, щоб оточуючим приносити радість.
Одним із прийомів емоційного пробудження почуттів у дітей Сухомлинський вважав створення казок самими дітьми. «Дуже важливо, щоб діти не лише слухали казку, а й самі її творили. Через казку, через неповторну дитячу творчість – вірна дорога до серця дитини», – писав він. Створення казок дітьми – це не лише важливий засіб їх інтелектуального розвитку, а й один з найцікавіших видів творчості для дошкільнят. Складені вихованцями казки вносяться до збірочки «Казковий дивосвіт», ілюструються відповідними малюнками, аплікаціями, виробами з пластиліну тощо. Таким чином, діти не просто переносять на папір щось із навколишнього, а живуть у цьому світі як творці краси. (Додаток – фото)
Не можна уявити собі розвиток дитячої творчості без мандрівок до лісу, до ставка, в сад, у поле. Колективне спостереження явищ природи, захоплення й одухотворення – це настроювання струн душі кожної дитини на правильний лад звучання. «Треба піти з дітьми до живого джерела думки і слова, домогтися того, щоб уявлення про предмет, явище навколишнього світу ввійшло через слово не тільки в їх свідомість, але й у душу і серце. Емоційно-естетичне фарбування слова, його найтонші відтінки – от у чому життєдайне джерело дитячої творчості», – вважав В. Сухомлинський. Так малята відкривають для себе красу природи, спостерігають за поведінкою тварин, за змінами в рослинному світі, вчаться висловлювати свої враження від побаченого. Кожного дня проводжу хвилинки споглядання природи (Додаток – фото). Внаслідок спостережень у дітей виникають яскраві образи, цікаві думки, які з моєю допомогою перетворюються в невеличкі твори-описи, оповідання, казочки про маленьких друзів-тваринок, про квіточки, листочки дерев. Іноді герої відомих дітям казок зустрічаються в одній, виходить своєрідний «салат з казок». (Додаток 4). Таким чином розвивається творча уява, образне мислення малят, живе яскраве мовлення, прищеплюється любов до природи.
Важко переоцінити значення творів В. Сухомлинського в розвитку мовлення дошкільнят. Так, знайомлячи дітей зі змістом оповідання «Весняний вітер», навчаю їх будувати поширені речення, збагачую їх словниковий запас новими словами, зокрема, дієсловами та прикметниками. Ставлячи питання за змістом, часто вживаю слово «Чому?», надаючи можливість кожній дитині аналізувати, робити висновки, будувати повні речення. Під час переказу твору малюку допоможе його власний досвід зі спостережень за весняними змінами в природі. Після читання оповідання «Дуб під вікном» з метою розвитку мовлення, творчої уяви вихованців пропоную скласти розповідь про деревце або кущ, що росте біля дому. За допомогою сюжету казки «Як зайчик грівся взимку проти місяця» продовжую вчити дітей відтворювати зміст почутого за запитаннями, закріплюю знання про диких тварин та їх ознаки, продовжую навчати складати невеликі розповіді. Доцільним вважаю проведення дидактичної гри «Такі різні тварини». Діти, спираючись на свої знання та маючи перед собою зображення тварин, добирають і називають слова – прикметники для характеристики кожного звіра. Наприклад: Зайчик який? - узимку білий, невеличкий, куцохвостий, довговухий, боязливий, швидкий. Ознайомлення зі змістом оповідання «Куди поспішали мурашки» сприяє розвитку спостережливості, пробуджує бажання дослідити, краще впізнати природне середовище, а також розвиває вміння висловлювати своє ставлення до героїв твору, закріплює в пам’яті дітей назви диких тварин та комах. Назви свійських тварин допоможе закріпити в активному словнику малят читання та обговорення казки «Велике і мале». Прочитавши казочку «Зайчик і горобина» та проводячи бесіду за її змістом, навчаю дошкільнят переказувати літературний текст змістовно, логічно й виразно. Далі пропоную дітям розіграти казочку в ролях. За допомогою такої вправи навчаю їх емоційно забарвлювати своє мовлення, вживати окличні та питальні речення, керувати силою голосу. Отже, використання казок та оповідань Сухомлинського в роботі з дітьми раннього і молодшого дошкільного віку сприяє як цілеспрямованому, так і спонтанному розвитку словника і зв’язного мовлення, розвитку причинно-наслідкових відносин подій і відображенню їх у мові, включає в роботу всі аналізаторні системи.
З метою активізації мовленнєвої діяльності дошкільнят розробила картинки-підказки, ілюстрації-підказки за творами В. Сухомлинського з урахуванням психологічних та вікових особливостей дітей. (Додаток 5) Красиві ілюстрації викликають у дитини бажання дати відповіді на запитання, розповісти про дію, яка відбувається в казці чи оповіданні. А сюрпризний момент, момент раптовості – поява того чи іншого героя, спонукає навіть малоактивну чи сором’язливу дитину розповісти про героя, подію.
Цікавою і корисною для дошкільнят вважаю дидактичну гру «Добери прислів’я». Прослухавши те чи інше оповідання В. О. Сухомлинського, діти разом пригадують прислів’я, яке найкраще передає його зміст. Наприклад, змісту оповідання «Лялька під дощем» відповідає народна мудрість: «Усі сили віддай, а друга з біди виручай». До казки «Півень і сонце» підходить прислів’я: «Не хвали себе, хай люди тебе похвалять». Казка «Щоб метелик не наколовся» приводить до висновку: «Дерева не ламай, комах не ображай». (Додаток 6) З метою розвитку мовлення, творчої уяви, образного мислення дошкільнят широко застосовую такі методи: «Чарівні фарби» (Малювання за змістом казки, стабілізація образів первинного сприйняття у формі малюнка), «Чомусики-дослідники» (Проблемно-пошукові запитання, що сприяють підвищенню емоційно-пізнавальної активності дошкільників, пошуку, творчості), «Добрий театр». (Ігрова діяльність за змістом казки чи оповідання: гра-драматизація, гра-пантоміма, гра-жарт).
Велике місце в педагогічній та літературній спадщині В. О. Сухомлинського займають ідеї трудового виховання як найважливішого фактора розвитку особистості. «Розвиток дитини на кінчиках її пальців, – стверджує Сухомлинський. – Розумна, одухотворена думкою і подивом праця – це та глибина, на якій тримається човен думки. Розумні руки творять розумну голову; самостійна думка, як вогонь від іскри, народжується тому, що маленька дитина, доторкаючись до природи не байдужим спостерігачем, а трудівником, відкриває численні «Чому?» і дає на них відповідь знов-таки споглядаючи, спостерігаючи». Мої вихованці доглядають за квітами, працюють разом зі мною на квітниках, овочевих грядках. Діти навчаються користуватися інструментами для роботи на ділянці. При цьому вони ознайомлюються з правилами безпеки і культури праці, особистої гігієни під час виконання сільськогосподарських робіт, охорони навколишнього середовища, з правилами поведінки в природі. (Додаток – фото)
Трудовому та екологічному вихованню дошкільнят сприяє й ознайомлення їх зі змістом оповідань видатного педагога («По волосинці», «Права та ліва рука», «Щоб метелик не наколовся», «Могутній дуб і Кабан» «Сонце і Сонечко» та ін.), а також з його повчальними висловами типу: «Найкраща квітка та, що квітує там, де росла. Не зривай квітку – вона зів’яне», «Не лови барвистих метеликів, що літають над квітами. Вони схожі на казкові літаючі квіти і нікому не завдають шкоди. Не лови метелика – він загине», «Щоб згубити молоде дерево, потрібно хвилини, а виростити – роки. Не ламай гілки дерев і кущів», «Не залишай слідів свого перебування в природі. Нехай твоє місце відпочинку буде чистим. Рештки їжі залиш для пташок на сухих сучках, для звірів на пеньку, комах на землі».
Опрацьовуючи твори Сухомлинського, глибоко переконуюся знову й знову, що його педагогіка – від любові та поваги до світу дитинства, до маленької людини. Використовуючи твори В. О. Сухомлинського в поєднанні з новітніми, нетрадиційними методами роботи, намагаюсь досягти того, щоб діти старшого дошкільного віку йшли добре підготовленими до школи. Щороку в дитсадку проводиться тиждень, присвячений дню народження В. О. Сухомлинського. (Додатки 7-9) Разом з колегами розповідаю дітям про видатного педагога та письменника, читаю його художні твори, організовую слухання його улюблених пісень та музики. Діти співають і танцюють, інсценізують казки. Організовуються виставки книжок, конкурси дитячих малюнків, аплікацій, виробів з пластиліну, казочок. Досвід роботи щодо впровадження спадщини Сухомлинського разом з колегами презентую на районних семінарах вихователів ДНЗ.
Педагогічна та літературна спадщина великого Вчителя – це золоті розсипи цінних педагогічних думок, спостережень і порад, це невичерпне джерело добра і любові, людської мудрості і неповторної краси. І чим краще пізнаємо її, тим ближчим стає для нас, дорослих, чарівний світ дитинства.