|
Меню сайту
|
Педагогіка В.О.Сухомлинського - в дії«Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, музики, фантазії, творчості. Без цього вона засушена квітка» В.О.Сухомлинський У системі В.Сухомлинського природі, як об'єкту пізнання,приділяється велика увага. Але природа, як бачимо, сама собою не виховує. Виховує тільки активна взаємодія людини з нею. Ще краще пізнати природу допомагають казки педагога тож вагоме місце у роботі з дітьми посідає казка. Казка – це активна естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Без казки не можна уявити дитинство. «Казка – це образно кажучи, свіжий вітер,що роздмухує вогник дитячої думки й мови. Діти не тільки люблять слухати казку, вони творять її» В.Сухомлинський вважав, що без казки – живої, яскравої, яка заволоділа свідомістю й почуттям дитини,- неможливо уявити мислення і дитячого мовлення, як певного ступеня людського мислення й мови.Чутливість до радощів і горя інших виховується тільки у дитинстві, бо у цьому віці серце особливо відкрито до людських страждань, горя, туги, самотності. Дитина легко уявляє себе на місці іншої людини. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. І не тільки пізнає, а й відгукується на події і явища навколишнього світу, висловлює своє ставлення до добра і зла. З казки черпаються перші уявлення про справедливість і несправедливість. Казка виховує любов до рідної землі, вона – творіння народу. В.Сухомлинський не тільки розкрив високу мудрість казки, а й показав, що казка – це друг і вчитель дітвори, вона допомагає їм краще пізнати навколишній світ, робить їх добрими, людянішими, викликає бажання пронести чудові риси позитивних персонажів через своє життя. Без казки, без гри уявлення дитина не може жити, без казки світ перетворюється для неї на гарну, але все-таки намальовану на полотні картину: казка примушує цю картину ожити. У безпосередньому спілкування з природою потрібно проводити спостереження. Початок спостереження треба проводити особливо емоційно, цікаво і передавати відношення до об’єкта, який спостерігається. Тут варто використовувати яскраві описи й порівняння, не зразу ставити запитання. Наприклад, рослину за будову, тварину за поведінку. Підвести підсумок і щось залишити на завтра, щоб була цікавість.Цікавими й результативними є досліди самих дітей, їхні «відкриття». «Може маленька дитина пвторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних розумових зусиль, – вона творець; її розумова діяльність і творчість».І як результат – дитина отримує нові знання. Наприклад, ллючи воду на шматок мила, грудку цукру, землю тощо ми примушуємо воду змішувати з цими речовинами, розчинати деякі з них, цим самим забруднюючись. Ефективно використані ігрові форми проведення дослідів за участю героїв: Світлячок, тітонька Природа, дядько Вітер, Капітошка, Чарівник-неведимка тощо. Обов’язково треба ставити пізнавальні завдання у формі проблемного запитання, вислухати дитячі гіпотези, чітко визначати умови його проведення, обговорити його результати.Дитяче серце чутливе до заклику творити красу й радість для людей – важливо тільки, на думку В.Сухомлинського, щоб слідом ішла праця. Якщо дитина відчуває, що своїми вчинками приносить радість ближнім, то змалечку навчиться узгоджувати власні бахання з інтересами людей, а це важливо для виховання доброти й людяності, самодисципліни, без якої немає совісті, немає справжньої людини. У багатьох сім’ях батьки усвідомлюють значення залучення дітей до посильної трудової діяльності з раннього віку і сприяють тому, щоб вони вміли себе обслуговувати, берегти речі, які для них придбали: одяг, іграшки тощо, вміли доглядати за рослинами та домашніми тваринами. «Розвиток дитини на кінчиках її пальців, – стверджує Сухомлинський, – … наші першокласники мають свої грядки – спеціально для того, щоб гармонійно зливалися ці три речі – бачити, спостерігати і думати. Розумна, одухотворена думкою і подивом праця – це та глибина, на якій тримається човен думки. Розумні руки творять розумну голову; самостійна думка як вогонь від іскри, народжується тому, що маленька дитина, доторкаючись до природи не байдужим спостерігачем, а трудівником, відкриває числення «Чому?» і дає на них відповідь знов таки споглядаючи, спостерігаючи». Наші дошкільнята доглядають квіти, акваріуми, працюють з вихователем на квітниках, овочевих грядках. Діти навчаються користуватися інструментами для роботи на ділянці. Під час роботи діти ознайомлюються з правилами безпеки і культури праці, особистої гігієни під час виконання сільськогосподарських робіт, охорони навколишнього середовища, з правилами поведінки в природі:- Найкраща квітка та, що квітує там, де росла. Не зривай квітку – вона зів’яне.- Кожний зелений листок, кожна травинка виділяє в повітря кисень. Ним ми дихаємо, без нього нема життя. Не топчи, не зривай рослин!- Не лови барвистих метеликів, що літають над квітами. Вони схожі на казкові літаючі квіти і нікому не завдають шкоди. Не лови метелика – він загине.- Красу слід приймати серцем.- Щоб згубити молоде дерево, потрібно хвилини, а виростити – роки. Не ламай гілки дерев і кущів.- Гриби – отруйні для людини , для лісових мешканців – ліки і харч. Чим більше в лісі різних грибів, тим він затишніший, в ньому краще й швидше ростуть дерева. Не зви без потреби грибів.- Ніщо так згубно не впливає на все живе, як вогонь. Байдужість, що призвела до пожежі – злочин і перед природою, і перед людьми. Простеж, щоб у лісі не залишилось навіть іскри від багаття. Не випалюй минулорічну траву.- Покинута консервна банка, скло можуть поранити лісового звіра, призвести до його загибелі. Не залишай слідів свого перебування в природі. Нехай твоє місце відпочинку буде чистим. Рештки їжі залиш для пташок на сухих сучках, для звірів на пеньку, комах на землі.- Не галасуй у весняному лісі, не включай надто голосно музику. Краще послухай голоси лісу!- Якщо ти знайшов гніздечко – не зачіпай, бо пташка може покинути його, навіть якщо там відкладено кілька яєць. Спостерігай за гніздом потайки, і ти помітиш багато цікавого!· "Словничок-довідничок”. Виразне, емоційно забарвлене читання (розповідання) казки вихователем, ознайомлення дітей із казкою, "Хвилинка тиші”, емоційне переживання дітьми сприйнятого тексту казки. · ”Вчимося мови та розмови”. Нестимульовані розповіді дітей за змістом казки (вільна словесна інтерпретація дітьми почутого, пережитого). · ”Чарівні фарби”. Малювання дітей за змістом казки, стабілізація образів первинного сприйняття у формі малюнка. · ”Кмітливці-фантазери”. Проблемно-пошукові стимули, які передбачають створення педагогічних ситуацій активного обміну думками, колективного пошуку істини, суперечки, піднесення творчої активності. Суть полягає в пошуку правильного вирішення поставленої проблеми. · ”Музична скарбничка”. Суть: емоційно-образний стимул активного "входження” у внутрішній емоційний стан казкового героя, визначення мотивів його поведінки. У цьому випадку саме художній образ здатний викликати в дітей співпереживання, ефект емоційного зараження. · ”Чомусики-дослідники”. Проблемно-пошукові запитання, що сприяють підвищенню емоційно-пізнавальної активності дошкільників, пошуку, творчості. Прийоми роботи: розглядання, бесіда, зіставлення, аналіз. · ”Добрий театр”. Ігрова діяльність за змістом казки. Ми виходимо з того, що гра не повинна перетворюватися в проговорювання тексту, а бути показом, ілюстрацією емоційного стану героїв, їхніх душевних хвилювань. У роботі з дошкільниками ми використовуємо такі ігри: гра-драматизація, гра-пантоміма, гра-жарт. Для успішного використання ігор постійно проводиться робота над виразністю мовлення дітей, інтонаційними засобами. Творчість, викликана казкою, досягає свого апогею саме в інсценізації, в грі. · ”Математичний віночок”. Це зв’язок казки й математики, казка для дитини – це життя, а в багатьох казках математичний початок лежить зверху. Крім завдань на рахунок і розв’язання задач, знаходить місце математичне завдання, яке вимагає від дитини логічного мислення, вміння встановлювати взаємозв’язок, взаємозалежність. · ”Вмілі ручки”. Не потребує коментарів, не випадково говорять "Коли я слухаю – пізнаю, коли роблю – запам’ятовую”. · ”Стежина духовності”. Творчість дитини – це особливе піднесення її духовних сил, яке характеризується переживанням почуття краси, добра, захоплення й радості, це самоствердження особистості. Казка вводить дошкільників у світ фантазії, спонукає їх до активної діяльності, творчості. Педагогічне керівництво дитячою активністю стимулює творчі можливості особистості, назавжди відкладає у дитячих серцях зернятка людяності і краси. «Добрі почуття своїм корінням сягають у дитин-ство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються у процесі, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Ми прагнемо, щоб усе життя вихованців було сповнене творінням у світі природи». Ця думка - одна із перлин спадщини В.Сухомлинського. І вона теж має своє відображення в екологічній проблемі, успіх у розв'язанні якої належатиме дітям, яких ми сьогодні вчимо мити руки, самостійно одягатися, розмовляти. Діти мають усвідомлювати, що в житті, окрім радощів, бувають горе, хвороби, самотність.Сухомлинський наголошував на тому, що не варто відгороджувати дітей від людських проблем і страждань. Він залишив нам у спадок безцінні етичні мініатюри, які й сьогодні слугують засобом пробудження у малюків почуття милосердя до хворих, немічних, бідних, а саме: «У кого радість, а в кого горе», «Півень і сонце», «На пошуки», «Панас», «А серце тобі нічого не наказало?» тощо. Такі твори спонукають дітей замислитися над моральною відповідальністю перед близькими і сторонніми людьми, над своїми вчинками з погляду загальнолюдських норм моралі. Прилучаючись до спадщини Сухомлинського ми вчимо дітей відчувати, пізнавати і творити. Вагоме місце у роботі з дітьми посідає казка. Казка це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю, Без казки неможливо уявити дитинство. Сухомлинський вважав, що без казки живої, яскравої, яка заволоділа свідомістю й почуттям дитини неможливо уявити мислення і дитячого мовлення, як певного ступеня людського мислення й мови. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й відгукується на події і явища навколишнього світу, висловлює своє ставлення до добра і зла. Сухомлинський не тільки розкрив високу мудрість казки, а й показав, що казка це друг і вчитель дітвори, вона допомагає їм пізнати навколишній світ, робить їх добрішими. За переконанням В.О. Сухомлинського, саме казка є духовним багат-ством народної культури. В.О.Сухомлинський радив вихователям у роботі з дітьми якомога ширше використовувати казку, як важливий засіб розумового,морального,трудового,естетичного розвитку дітей,стимулювати їх до творчоті, створення своїх казок,вчити умінню красиво,емоційно переказувати,співчувати персонажам;облаштовувати в дошкільних закладах кімнати казок,але проводити роботу не тільки в цій кімнаті,а й на природі,поєднуючи спостереження, явищ реального довкілля з фантазуванням.Чутливість до радощів і горя інших виховується тільки у дитинстві, бо у цьому віці серце особливо відкрито до людських страждань, горя, туги, самотності. Дитина легко уявляє себе на місці іншої людини. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. І не тільки пізнає, а й відгукується на події і явища навколишнього світу, висловлює своє ставлення до добра і зла. З казки черпаються перші уявлення про справедливість і несправедливість. Казка виховує любов до рідної землі, вона – творіння народу. Діти знаходять велике задоволення в тому, що їхні помисли живуть усвіті казки... Саме через казку лежить найважливіший шлях до серця дитини. «Без живої, яскравої казки, яка оволодіває почуттями, фантазією, свідомістю дитини, педагоги дошкільного закладу не можуть уявити і мову, невід'ємну від краси, казка сприяє вихованню естетичних смаків і нахилів». В.О.Сухомлинський.
Багато радощів приносять дітям ляльковий театр та драматизація улюблених казок. Ці види роботи сприяють духовному, моральному, естетичному розвиткові малюків, допомагають їм сприймати художні цінності, красу слова. Жоден із жанрів літератури не користується такою популярністю, як казка. Прекрасний витвір народної фантазії, вона приваблює не тільки своїми гуманістичними ідеями, а й досконалою формою, що є наслідком роботи над нею багатьох поколінь казкарів. З казок діти черпають перші уявлення про минуле нашої Батьківщини. Отже, ми спостерігаємо величезне значення казок як засобу розвитку мовлення і мислення. В.О.Сухомлинський вважав, що дитячі роки — найсприятливіший період для оволодіння духовним багатством рідної мови, для розквіту творчості. На його думку, казка, гра, фантазія — животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень. Казка - є чудовим засобом виховання. Діти добре розуміють мораль казки, диференціюють добро і зло й активно приймають сторону добра. У казці ненав'язливо у досконалій формі з урахуванням дитячої психології втілені основні принципи народної моралі; про совість, честь, справедливість. Спочатку малятам розповідають казки про тварин. Такі як: «Дід та баба», «Ріпка», «Колобок», «Рукавичка», «Коза - дереза» та інші. Мова казки мусить бути чисто народна: це коштовна мова, якої не дасть ніяка інша книжка. З літературних книжок треба давати найкращі з боку художньої краси й найближчі до народної творчості своєю простою правдою...» Видатний педагог В.О.Сухомлинський писав, що саме через казку лежить найважливіший шлях до серця дитини. «Немає дитини, яка, вражена красою поетичного слова, не створила б власного образу» В.О.Сухомлинський. Він вважав, що дитячі роки - найсприятливіший період для оволодіння духовним багатством рідної мови, для розквіту творчості. Використовуємо різноманітні форми роботи: читання та переказ творів В.О.Сухомлинського; етичні бесіди, літературні вікторини, малювання за творами В.Сухомлинського. Разом з дітьми драматизуємо та інсценизуємо дитячі твори В.О. Сухомлинського. Таким чином вдається глибше розкрити дітям такі поняття, як: добро, чесність, сором, совість, відповідальність, обов’язок, справедливість, любов, та інш. Використовували такі твори В.Сухомлинського: «Нехай я буду ваша, бабусю», «Чому черствий хліб», «Ледача подушка», «Чому синичка повеселішала», «Добре слово», «Любов і жорстокість» Особливо слід відмітити такі форми роботи з дітьми як: комунікативна діяльність дітей в повсякденному житті індивідуальні бесіди з дошкільнятами про морально-етичні норми на основі їх власного досвіду та творів В.О. Сухомлинського в ранкових зустрічах, різноманітні дидактичні вправи і прийоми. Наприклад: «Привітай добрим словом товариша» .Знайомимо дітей з багатьма творами В.Сухомлинського: - «Як Сергійко навчився жаліти», «Сьома дочка», «Ледача подушка», «Щоб метелик не поколовся», «Хай я буду ваша бабусю», «Як хлопці з’їли мед», «Лялька під дощем», які дають змогу розкрити дітям складні духовні теми: дружба і товаришування, виховання працелюбності, співчуття, поваги до старших, добро і любов. Використовуємо твори В.О.Сухомлинського: «Як зайчик грівся проти місяця», «Учитель і учні», «Пелюстки й квітка», «Навіщо дякувати», «Іменинни обід», «Хлопчик і сніжинка». «Дитина – писав видатний педагог Сухомлинський,- повинна близько брати до серця те, що пізнає. Суттю доброти є непримиримість до зла, глибока особиста закономірність долею інших людей». Людяність за В.О. Сухомлинським немислима без доброти. Читаючи твори В.О.Сухомлинського, я зрозуміла, що вони зможуть як найкраще допомогти виховувати у малят ці риси характеру. Розбираючи тему «Моя сім’я» ми разом з дітьми згадуємо всіх членів родини, ставлення одне до одного в родині; вчимо піклуватися одно про одного.Ось тут і приходять на допомогу твори : - «Сьома дочка»- виховання любові до матері не тільки на словах, а й ділом добрим; - «Чому дідусь такий добрий сьогодні» – емоційний стан онука, його вболівання за свого дідуся. За його самопочуття. «Лялька під дощем» - коли ми з дітьми говорили про бережливе ставлення до іграшок на допомогу прийшов цей твір – викликає співчуття до дівчинки, радість за її хоробрість, навіть заради іграшки. Також цей твір допомагає виховувати у дітей співчуття до ближнього, слабого; бажання допомагати комусь в біді. Переосмислюючи моральні правила видатного педагога ми склали такі правила: «Правила доброти»: - недобрий вчинок, або слово – зло; - бережіть своє здоров’я та своїх близьких; - будьте чуйними; - допомагайте одне одному. Ці правила ми постійно згадуємо під час проведення різних режимних моментів:занять-мандрівок у природу,заняття в кімнаті казок,хвилинки-споглядан- ня довкілля,хвилинки доброти.На яких ми разом з дітьми обговорюємо різні життєві ситуації. Прийшов хтось із дітей з ранку не в гарному гуморі, навіть забув привітатися, перед сніданком проводячи «хвилинки доброти» на допомогу прийшов твір: «Скажи людині: Доброго дня!». А тут і прислів’ячко згадалось: «Від теплого слова і лід розмерзає». Посварились дівчатка під час гри, не поділили люльку – читаємо твір: «Нова лялька», «Куплена дружба». В «Хвилинках доброти» ми вчимо дітей жити так, щоб комусь було від цього радісно. Формуємо у дітей поняття совість. Використовуючи твори Василя Сухомлинського вчимо дітей сприймати природу, співпереживати, творити добро і словом і ділом. Казковий світ Василя Сухомлинського це невичерпне джерело: розвитку соціально-емоційної сфери дітей, розвитку особистих якостей, які зумовлюють моральну поведінку, формування якостей, які необхідні для спілкування, оволодіння уміннями встановлювати контакти при спілкуванні; створення атмосфери радості, «як джерела оптимістичної впевненості дитини в своїх силах», без чого «неможливе розкриття природних схильностей, здібностей, обдарувань», навчання дітей емоційно–естетично сприймати навколишній світ, сприяння розвитку дитячої уяви та фантазії; пробудження вміння бачити, захоплюватись і цінувати прекрасне у всьому: природі, творах мистецтва; утвердження духовних, національних почуттів, адже «розум людини, що формується, вбирає в себе ідеологію і психіку народу, його переконання, традиції, інтелектуальну, моральну, естетичну культуру»; заохочення дітей до складання казок, віршів, оповідань; формування випередженого бачення позитивного або негативного наслідку вчинку, засвоєння правил поведінки у конкретній життєвій ситуації:
Висновок: « Всі сили віддай, а друга з біди виручай»
Висновок: «Не хвали себе,хай люди тебе похвалять»
Висновок: «Дерева-не ламай, комах-не ображай»
Висновок: «Дерева не ламайте, а оберігайте»
Висновок: «Дружба пізнається в біді»
Висновок: «Умій сказа,умій і змовчати»» В.О. Сухомлинський вважав, що казка – благородне і нічим не заміниме джерело виховання любові до всього навколишнього. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона творіння народу. Сам великий педагог склав масу мудрих, цікавих казок. «Без казки – живої та яскравої, яка володіє свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитяче мислення і дитячу мову». Використовуючи казки В.О. Сухомлинського, в поєднанні з новітніми, нетрадиційними методами роботи, можна досягти того, що діти старшого дошкільного віку йдуть добре підготовленими до школи. Майбутні першокласники вміють логічно висловлювати свої думки, фантазувати, мають широкий словниковий запас. Але праця над творами, казками – це не лише розвиток мовлення, а й самовиховання почуттів, розумовий розвиток, багатство духовного життя дитини. Казка – це школа творчості, яка необхідна дітям. Як наголошував В.Сухомлинський: «Через казкові образи у свідомістьдітей входить слово з його найтоншими відтінками, воно стає сферою духовного життя дитини, засобом висловлення думок і почуттів – живого реального мислення».
|
Календар
Архів записів
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||