з досвіду роботи

                                           Кожен, хто вступає в життя, повинен бути

                                          не тільки  прекрасним  умільцем,  майстром,            

                                           творцем матеріальних  цінностей,

                                           а й душевною, чуйною, чутливою людиною.

                                                                        В. О. Сухомлинський.

     У школі все починається з учителя. І хоча результати навчання і виховання залежать від трьох основних чинників: хто навчає, кого навчають, як навчають, - важко сказати, що найважливіше. Безумовно, величезною у цій справі є роль вчителя, його особистість. Змінюються умови і засоби навчання і виховання, та незмінним залишається головне призначення педагога - навчити людину бути Людиною. Саме це велике завдання я вважаю основою своєї педагогічної діяльності.

      Раніше традиційно на перше місце висувалася навчальна функція вчителя. Вважалося, що вчитель, як носій знань, передає їх учням. Чим більший вантаж знань учителя, тим краще засвоять науку діти. З часом, коли обсяг знань зріс до неможливості осягнути однією людиною, дидактична функція вчителя почала формуватися так: не передавати знання, а вчити, як здобувати їх.

 «Школа повинна бути не коморою знань, а середовищем думки» - , заповідав В. О. Сухомлинський

  Кожна дитина має право на Великого Вчителя… . Важко не погодитися з видатним  Я. Корчаком. І хочеться стати найріднішим вчителем для кожного свого вихованця. Хочеться дати можливість щасливо жити і навчити цінувати життя.

   Початкова ланка освіти – фундамент шкільного навчання, адже саме тут закладається основа для формування особистості майбутнього громадянина. Вона покликана забезпечити подальше становлення і різнобічний розвиток особистості дитини, цілеспрямовано виявляти й розвивати її здібності в різних видах діяльності, творити умови для повноцінного засвоєння базового рівня освіти і уміння вчитись.

   Ідеалом сучасного навчання є особистість з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками і творчими здібностями. Перед педагогами постало завдання забезпечити всебічний розвиток особистості учня. Реалізація цього завдання може здійснюватися лише за умови якомога активнішого включення у навчально-виховний процес кожного учня. Крізь призму діяльності учня необхідно переосмислити саму структуру навчально-виховного процесу, перейти до вирішення проблеми розвитку та реалізації творчих здібностей кожного учня.

   Одним із найважливіших шляхів досягнення цієї мети, на мою думку, є оновлення методичного забезпечення навчально-виховного процесу, зокрема його основної форми – уроку. Навчальний процес слід будувати так, щоб сприяти свідомій співучості особистості.

   Кожну годину в історичному часі і просторі людина відкриває і вирішує для себе питання: хто я, для чого прийшла у цей світ, яке моє місце в ньому, який сенс мого життя, на основі яких цінностей я повинна робити вибір свого життєвого шляху, визначати мету і значення своєї діяльності, вибирати засоби їх досягнення, оцінювати їх результати. Для відповідей на ці запитання важливе не здобуття різноманітних знань, а їх зміст і мета.   Потрапляючи у світ, дитина повинна відшукати себе, знайти своє місце – навчитися жити серед чисельних «дзеркал», зіграти багато ролей: Пізнайка, Працелюбчика, Добрика та інших. Діти, як відомо, від природи допитливі і йдуть до школи з бажанням вчитися. Як зробити, щоб не згас цей вогник і діти навчалися з радістю.

     В основі мого досвіду – широке використання ігрових методів навчання. Адже гра – це чарівний ключ, що відкриває двері в нове, дотепер невідоме. Ігрові форми роботи сприяють розвитку ініціативи й волі дитини, навчанню жити, працювати, зважати на інтереси товаришів, приходити їм на допомогу,

привчають до дисципліни. Під час гри не залишається поза увагою жодна дитина. Використання ігрових методів навчання дає змогу дбати про природні здібності дитини, розвивати інтелектуально-емоційний рівень, знизити рівень закомплексованості, навчити культури мовленнєвого спілкування, розвивати у дітей вміння застосовувати нові здобуті знання на практиці.

   Під час гри діти проявляють свої творчі здібності.

  Дитина від природи здібна і неповторна. Мабуть, кожен з нас пам’ятає свій перший, інколи не зовсім вдалий, малюнок, вірш, казку. Їм потрібно тільки трішки допомогти, підтримати – дати можливість реалізувати свій творчий потенціал.

   Мої завдання: формувати у молодших школярів бажання і уміння вчитися; домагатися оптимального співвідношення між теоретичним і практичним матеріалом; знання подавати від простого до складного, опираючись на знання дітей; постійно дбаючи про розвиток допитливості та пізнавальних інтересів; працювати на кінцевий результат. Свою роботу намагаюся спланувати так, щоб на уроках було цікаво. Мрію про те, щоб у класі не було дітей, байдужих до навчання. Працюючи з дітьми, постійно ставлю перед собою мету: навчити дітей того, що знаю сама, допомогти їм оволодіти знаннями. Мета в мене одна – щоб навчання було цікавим. Адже в кожній дитині живе надія на успіх. Тільки важливо, щоб учень зрозумів, що досягти успіху може тільки той, хто докладає до цього багато праці. Хоча в кожному класі є учні, для яких очікування успіху є звичним явищем, для деяких це епізодично, а для деяких зовсім одноразово. Вчитель має пам’ятати, що постійна успішність здатна формувати байдуже ставлення до навчання. Постійно очікування лише позитивного результату згубно впливає на розвиток особистості: учень губиться в складних ситуаціях, ухиляється від подолання труднощів. І тому важливо, щоб успіх дитини досягався у наполегливій праці.

        Під час спілкування на уроках з дітьми  враховую співвідношення між їхніми успіхами і невдачами, адже так важливо дати кожній дитині можливість відчути успіх, а в разі невдачі зрозуміти її причини. На мою думку, все це неможливо реалізувати без створення атмосфери доброзичливості на уроках, яка допомагає учневі виявити своє «я», відчути власну значимість. Діти не повинні боятися можливих помилок, не повинні боятися долати нові висоти. Не можливо навчити чогось, не роблячи помилок. Намагаюся переконати дітей словами великого Піфагора «Тимчасова невдача краще тимчасової удачі».

  Завжди стараюсь оцінити результати кожного учня, що так важливо для самого учня.  Готуючись до уроку велике значення надаю правильному забезпеченню ігровими засобами діяльності дітей. Стежу за тим, щоб інтереси одних не задовольнялись за рахунок інших, враховую складність завдань, створюючи умови успіху , дотримуючись послідовності у виборі гри. Складним завданням повинні передувати легші. Це готує дітей до подолання навчальних труднощів, забезпечує результат. Гра допомагає пізнати світ від доступного до складнішого. У дітей виникає бажання вчитись, уміння вчитись, готовність активно працювати. Протягом усього уроку хочеться бачити радісний пізнавальний вогник в очах дітей. На мою думку цьому сприяє метод коментованого управління. Кожен учень на деякий час стає вчителем. Він повинен з належним старанням і вмінням розв’язати приклад, написати слово. Всі учні охоплені роботою, кожен працює. І якщо ніхто не підвів, у результаті виникає радісний настрій. Перетворення учня в учителя вимагає від учня швидко працювати, розумно і чітко відповідати. Виступаючи в ролі вчителя, учень має можливість бачити себе серед інших, критично порівнювати свої знання 

 Для радісного пожвавлення на уроці, підвищення загальної працездатності велику увагу приділяю фізкультхвилинкам: оздоровчим, ритмічним, танцювальним, рухово-мовним.

   Формування пізнавальних інтересів, цікавості до навчання ґрунтується на розвитку в маленьких школярів сфери почуттів, перед усім таких, як подив при зустрічі з незвичним, несподіваним, тим, що суперечить власному досвідові або уявленням, ваганням і сумнівам в процесі розвитку, радість відкриття, радість від вирішення проблем.

     У своїй роботі застосовую технологію проектування. Наприклад: проект «Перлинка творчості» створюємо з першого класу. В нашому класі оформлено  «Будинок творчості», де зберігаються вірші, казочки, написані учнями. Кожна дитина несе з радістю туди свої перші спроби пера та ілюстрації до них.

   Велику увагу при проведенні уроку приділяю впровадженню інтерактивних технологій кооперативного навчання: роботу в парах, малих групах, діалог, технології колективно - групового навчання: «Мікрофон»,  «Незакінчене речення», «Навчаючи – вчусь», «Мозковий штурм». Ці інтерактивні технології спонукають дітей розкрити уяву та творчість, дають можливість вільно висловлювати свої думки.

   Прагнення досягти найкращих результатів у розв’язанні освітніх, розвивальних і виховних завдань спонукає мене до створення нестандартних уроків. Кожен з них має свою композицію та сценарій: урок-гра, урок-конференція, урок-казка, урок-подорож.

   Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів навчання та нестандартних форм уроків при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання, забезпечується внутрішня мотивація навчання, що сприяє його ефективності. Дитина активна лише тоді, коли діяльність задовольняє її потреби у пізнанні.

 «  Школа – це тонкий і чутливий музичний інструмент, який творить мелодію людської гармонії, що впливає на думку кожного вихованця, але творить лише тоді, коли цей інструмент добре настроєний.»

                                                                          В. О. Сухомлинський.