Серце, віддане дітям

Присвята В. О. Сухомлинському

День ясний, наче дощиком вмитий,

Світ щасливий сміється зраділо.

Гомінливою зграйкою діти

Свого вчителя всі оточили.

Оченятка захоплено сяють, 

Посміхаються тепло й привітно:

Ой як дзвінко співає пташинка!

Як барвисто красуються квіти!

Яке сонечко тепле, яскраве, 

А луги – наче море безмежне!

Он берізка стрічки золотаві

В ніжну зелень впліта обережно.

Он метелик барвистий, грайливий

Заплутався між трав буйноцвітних,

Зелен-дуб –  богатир непокірний –

Розгорнув кремезні плечі-віти.

І малята сміються,  радіють:

Для краси серденятка відкриті.

В унісон з ними б’ється-тріпоче

Серце любляче, віддане дітям.

Серце щире, бентежне і ніжне,

Незрадливе, красиве і чисте,

Небайдуже, для щастя і горя відкрите,

Серце вчителя-гуманіста.

Серце вчителя, мудре і добре,

Що відкрило  красу всього світу,

Що навчило радіти, в біді співчувати,

Серце  любляче, віддане дітям.